Основні обставини українсько-польського кордону


Громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених законодавством, та в`їхати в Україну. Порядок в`їзду до іноземної держави регулюється законодаством відповідної держави. Громадянин України ні з яких підстав не може бути обмежений у праві на в`їзд в Україну.

 

Перетин державного кордону України громадянами України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів:

  • паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
  • проїзний документ дитини;
  • дипломатичний паспорт;
  • лужбовий паспорт;
  • посвідчення особи моряка.

Зазначені документи посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами та є дійсними для виїзду в усі держави світу.

У разі втрати громадянином України документів, що зазначені вище, документом, що дає право на в`їзд в Україну, є посвідчення особи на повернення в Україну, яке видається закордонними дипломатичними установами.

 

Відмовляється у перетині державного кордону лише за обгрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках, один з яких видається особі, котра підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати таке рішення складається відповідний акт.

 

Місцевий прикордонний рух – це регулярний перетин спільного кордону держав Договірних Сторін жителями прикордонної зони держави однієї Договірної Сторони з метою перебування у прикордонній зоні держави іншої Договірної Сторони з суспільних, культурних або сімейних причин та з обгрунтованих економічних причин, які відповідно до національного законодаства держави іншої Договірної Сторони не визнаються прибутковою діяльністю.

Жителі прикордонної зони можуть перетинати спільний кордон держав Договірних Сторін, в рамках місцевого прикордонного руху, за умови, що вони представили дійсний дозвіл. Дозвіл, виданий компетентними органами держави однієї Договірної Сторони, дає право його власникові на перетин спільного кордону держав Договірних Сторін та перебування у прикордонній зоні іншої держави до 60 днів кожного разу з дати перетину кордону, але загалом не більше, ніж 90 днів протягом кожних 6 місяців з дати першого перетину кордону.

Дозвіл може бути виданий жителям прикордонної зони, котрі:

– мають дійсний проїзний документ, що дає право на перетин державного кордону;

– представлять документи, які підтверджують факт постійного проживання у прикордонній зоні протягом періоду не менше 3-х років та наявності обгрунтованих підстав для частого перетину кордону держав Договірних Сторін у рамках місцевого прикордонного руху.

Перший дозвіл видається жителеві прикордонної зони з терміном дії на 2 роки, але не на довше, ніж на період дійсності проїзного документа. Чергові дозволи видаються з терміном дії на 5 років, але на термін не довший, ніж на період дійсності проїзного документа.

Підрозділи органу охорони кордону держав Договірних Сторін здійснюють контроль осіб, котрі перетинають кордон у рамках місцевого прикордонного руху, згідно зі своїм національним законодаством. В дозволі та проїзному документі не проставляються відмітки про в`їзд і виїзд.

При перетині кордону в рамах Місцевого прикордонного руху не вимагається підтвердження наявності фінансових засобів.

 

Виїзд з України громадян, котрі не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) (далі – батьки) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, котрі на момент виїзду з України досягли 18 років.

Виїзд з України громадян, котрі не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою здійснюється:

1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску;

2) без нотаріального посвідчення згоди другого з батьків:

– якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску;

– якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, котрий не досяг 16-річного віку, або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном;

– у разі пред`явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій:

а) свідоцтва про смерть другого з батьків;

б) рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків;

в) рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім;

г) рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним;

д) рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, котрий не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків;

е) довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).

Виїзд з України громадян, котрі не досягли 16-річного віку, в супроводі осіб, котрі уповноважені обома батьками, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою обох батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі.

Виїзд з України дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, котрі не досягли 16-річного віку, здійснюється:

1) які проживають (перебувають) у закладах охорони здоров`я, навчальному або іншому дитячому закладі, – у разі пред`явлення нотаріально посвідченої згоди керівника цього закладу та у супроводі уповноваженої ним особи;

2) котрі влаштовані на виховання та спільне проживання до прийомної сім`ї, – у разі предявлення оригіналу договору про влаштування дитини до прийомної сім`ї або його нотаріально засвідченої копії та у супроводі прийомних батьків або одного з них;

3) котрі влаштовані на виховання та спільне проживання до дитячого будинку сімейного типу, – у разі пред`явлення оригіналу договору про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу або його нотаріально засвідченої копії та у супроводі батьків-вихователів або одного з них;

4) котрі перебувають під опікою, піклуванням за рішенням органів опіки та піклування, – у разі пред`явлення оригіналу рішення про встановлення опіки (піклування) або його нотаріально засвідченої копії та у супроводі опікуна або піклувальника;

5) котрі перебувають під опікою, піклуванням за рішенням суду, – у разі предявлення рішення суду про встановлення опіки (піклування) або його нотаріально засвідченої копії та у супроводі опікуна або піклувальника;

6) котрі відповідно до договору про патронат передані органом опіки і піклування на виховання в сім`ю іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття – у разі пред`явлення оригіналу зазначеного договору, посвідченого підписом уповноваженої особи відповідної місцевої держадміністрації або міської (за винятком міст районного значення) ради, скріпленим гербовою печаткою, або його нотаріально засвідченої копії та у супроводі патронатного вихователя.

Виїзд з України громадян, котрі не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з прийомних батьків, батьків-вихователів здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з них відсутній у пункті пропуску через державний кордон.

Виїзд з України дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування, котрі не досягли 16-річного віку, попередньо повинен бути погоджений із службою у справах дітей відповідної місцевої держадміністрації або міської (за винятком міст районного значення) ради у порядку, визначеному Мінсім`ямолодьспортом.

Виїзд з України дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування, котрі не досягли 16-річного віку, після їх усиновлення іноземцями здійснюється у супроводі батьків-усиновлювачів у разі пред`явлення рішення суду про усиновлення або його нотаріально засвідченої копії.

 

Транспортні засоби особистого користування – це наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 т), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або зезоплатно.

Згідно із ст. 380 Митного кодексу тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів максимум ще на 60 днів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, котрі ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у ст. 319 МК. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом Х МК.

Тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 т), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодаством України, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Тимчасове ввезення громадянами-резидентами на митну територію України інших транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодаством України, та із застосуванням до них заходів гарантування, передбачених розділом Х МК.

Зазначені вище строки можуть бути продовжені органами доходів і зборів максимум ще на 60 днів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, котрі ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин.

Громадяни-резиденти, котрі перебувають на тимчасовому консульському обліку в консульській установі України за кордоном, мають право тимчасово ввозити на митну територію України під письмове зобов`язання про зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодаством України, один транспортний засіб особистого користування, що класифікується за товарною позицією 8703 (окрім товарної підпозиції 8703 10) згідно з УКТ ЗЕД та причіп до нього, що класифікується за товарною підпозицією 8716 10 згідно з УКТ ЗЕД (за умови ввезення разом із транспортним засобом) на строк, що не перевищує 60 днів протягом одного календарного року (може бути безперервно і з перервами), без сплати митних платежів, які відповідно до законодаства підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів. Зазначені транспортні засоби можуть бути тимчасово ввезені на митну територію України за умови подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують право власності громадянина на такі транспортні засоби та їх реєстрацію на території відповідної країни.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватись на митній території України виключно громадянами, котрі ввезли зазначені транспортні хасоби в Україну, для їх особистих потреб.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог МК України, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

У разі втрати чи повного зіпсування тимчасово ввезених транспортних засобів особистого користування внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили перебіг строку тимчасового ввезення зупиняється за умови надання органам доходів і зборів власниками таких транспортних засобів достатніх доказів їх втрати чи зіпсування. Дозволяється поміщення таких транспортних засобів у митний режим відмови на користь держави чи знищення або руйнування.

Порядок державної реєстрації транспортних засобів особистого користування, тимчасово ввезених на митну територію України громадянами, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ст. 381 МК України передбачено, що громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.

Строки транзитних перевезень встановлено ст. 95 МК України і для автомобільного транспорту вони становлять 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці – 5 діб).

Ст. 335 МК України визначено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник при перевезенні автомобільним транспортом, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі, серед інших, документи на транспортних засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність).

Ч. 6 ст. 265 МК України визначено, що декларування товарів, які належать громадянам, може здійснюватись цими громадянами або іншими громадянами, уповноваженими на це власниками зазначених товарів нотаріально посвідченим дорученням.

Здійснення пропуску транспортних засобів під час переміщення їх через митний кордон відбувається лише за умови обов`язкового підтвердження права власності або користування ними, в т.ч. шляхом надання нотаріально посвідченого доручення.

 

При перетині кордону з України до Польщі вимагаються наступні документи:

1) проїзний документ, який надає право до перетину кордону (наприклад, паспорт), виданий протягом останніх 10 років та дійсний щонайменше 3 місяці після запланованого повернення з Польщі (та інших країн-членів ЄС) або дозвіл в рамках Місцевого прикордонного руху (у цьому випадку осіб, котрі перетинають кордон, не стосуються п. 2-5);

2) віза (шенгенська або польська національна) чи інший дійсний документ, що дозволяє в`їзд і перебування на території Польші (наприклад, karta pobytu). Звільнені з вимоги отримання візи лише власники біометричних паспортів;

3) підтвердження наявності фінансових ресурсів на час подорожі та для повернення до України;

4) медична страхівка на мінімальну суму 30 000 євро (у випадку в`їзду на пiдставі польської нацональної візи);

5) документи, що підтверджують ціль та умови запланованого перебування за кордоном.

Окрім того, при перетині кордону автомобілем додатково вимагаються:

1) водійські права;

2) документ, що посвідчує реєстрацію транспортного засобу;

3) страхівка транспортного засобу.

Якщо ви плануєте перетинути кордон на літаку, то будуть потрібні додатково авіаквиток та посадковий талон.

 

При в`їзді чужоземця до Польщі від нього вимагається підтвердження наявності достатніх фінасових ресурсів для перебування за кордоном, а саме:

– 300 злотих, якщо період запланованого перебування не перевищує чотирьох днів;

– 75 злотих на кожен день запланованого перебування, якщо час перебування перевищує 4 дні (або еквівалент таких сум в інших валютах).

Якщо чужоземець:

– є учасником туристичної поїздки, молодіжного табору, спортивних змагань;

– має оплачені витрати, пов`язані з перебуванням у Польщі;

– приїжджає до санаторно-лікувального закладу;

– є учасником програми, що уможливлює виконання робіт під час канікул на території Польщі, що не становить головної цілі його перебування, врегульованої міжнародним договором, стороною якого є Польща – мусить мати фінансові засоби для перебування в розмірі щонайменше 20 злотих на кожен день запланованого перебування (однак не менше, ніж 100 злотих або еквівалент цієї суми в інших валютах).

Чужоземець, котрий в`їжджає на територію Польщі з метою початку або продовження навчання у ВНЗ, участі в наукових дослідженнях або навчаннях, проведення конструкторських робіт, початку або продовження наукових досліджень повинні володіти фінансовими засобами у розмірі щонайменше 1270 злотих на перші два місяці запланованого перебування (або еквівалент цієї суми в інших валютах).